Компаративізм – порівняльно-історичний метод, який застосовується при вивченні споріднених мов, у літературознавчій теорії і практиці.
Компаративістика (лат. - порівнюю) – порівняльне вивчення
фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії,
взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).
Основна
операція компаративного методу: порівняння морфологічної будови об’єктів
між собою й поєднання подібних об’єктів у групи.
Мета
уроку компаративного аналізу: глибше розкрити ідейно-естетичну
сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне
пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств;
сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур
в культурно-історичному розвитку суспільства, а найголовніше – формувати
гуманістичний світогляд учня, шанобливо ставитися до різних народів; допомагати
дитині якомога ширше пізнавати світ.
Використання порівняльного аналізу
художніх творів допомагає реалізувати завдання сучасної літературної освіти,
підвищити загальнокультурний рівень розвитку учнів, сформувати в них стійкі
уявлення про різноманітність світу, виховати толерантне ставлення до людей
Застосування в роботі компаративного
аналізу текстів потребує від учителя вміння формувати ефективні моделі уроків з
використанням інтерактивних методів навчання, засобів художньої культури, а
також розробки дидактичного матеріалу для проведення уроків, використання
сучасних інформаційних технологій.
Різні
форми порівняльного методу:
Ø порівняльно-порівняльний
метод, що виявляє природу різнорідних об’єктів;
Ø порівняння
історико - типологічне , яке пояснює подібність не зв’язаних за своїм
походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку;
Ø історико-генетичне
порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього
споріднення за походженням;
Ø порівняння,
при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.
Етапи
компаративного шляху аналізу:
Ø підготовчий;
Ø реалізація;
Ø узагальнення.
Елементи
компаративного аналізу виокремлюються
під час:
Ø вивчення
різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою,
образами, особливостями поетики;
Ø порівняльного
аналізу оригінального твору та його перекладу, переказу чи переспіву;
Ø порівняння
різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;
Ø розгляду
творчих зв’язків між письменниками різних літератур тощо;
Ø аналізу
творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур.
Психолого-педагогічні
та методичні умови проведення уроку:
Ø достатній
рівень усвідомлення теми та ідеї твору, який вивчається, що стане основою для
порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;
Ø актуалізація
необхідних для порівняння знань і опора на вміння та навички, набуті учнями на
уроках світової та української літератур;
Ø встановлення
зв’язку нового матеріалу з раніше вивченим;
Ø активне
залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння,
узагальнення;
Ø орієнтація
учнів на розв’язання проблемних та дослідницьких завдань;
Ø урахування
вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних
особливостей їхнього читацького сприйняття;
Ø оптимальний
добір методів, прийомів, видів та форм роботи, які сприяють розвитку розумової
діяльності учнів і забезпечують емоційне сприйняття ними художнього твору;
Ø систематичне
порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур, а не епізодичне звернення
до зіставлення деяких творів.
Рівні аналізу творів
Найефективніші засоби здійснення
компаративного аналізу:
Ø складання
порівняльних таблиць, порівняльних діаграм, в яких систематизується вся необхідна
інформація про компоненти двох порівняльних елементів;
Ø використання
методів творчого читання, прийомів індивідуального й коментованого читання
типологічно близьких текстів;
Ø проблемної
ситуації;
Ø проблемних
пізнавальних завдань, пов’язаних з необхідним орієнтуванням учнів у різних
художніх системах;
Ø порівняння
художніх творів, зіставлення твору з його генетичним джерелом;
Ø евристичної
бесіди;
Ø диспуту,
діалогу тощо.
На уроках компаративного аналізу
потрібно обирати найефективніші прийоми. Доцільно вдаватися до проблемних
ситуацій чи проблемних питань, дослідницьких робіт на уроці або самостійно в
групах під час виконання домашніх завдань, творчого та коментованого читання,
евристичних бесід, навчально-рольових ігор, дискусій, диспутів, семінарів. У методичних публікаціях наголошується, що
справжній компаративний аналіз можна вводити (за умови систематичності) в
старших класах, коли в учнів сформувались певні знання з літературознавства і
культурознавства. Але починати в 9 чи 11 класі вже пізно. Школярів треба
поступово, планомірно готувати до такої роботи. Тому я пропоную залучати
компаративний аналіз літературного твору (на рівні елементів) з 5 класу, з
першої теми – вивчення усної народної творчості. При вивченні казок, учні
помічають, що в казках різних народів досить багато подібного і в сюжетній
будові, і в образній системі. Щоб з’ясувати аналогічність казок, п’ятикласники
складають їх сюжетні плани. Характеризують схожих героїв, виокремлюють подібні
риси. Найкраще порівняльну характеристику оформлювати у вигляді таблиці. Учні
складають списки героїв, що мандрують із казки в казку. Ефективність
застосування компаративного аналізу
залежить від вибору форми
порівняльного методу, мети уроку. Формування
компаративістських
компетентностей забезпечується
системною роботою, основними напрямами якої можуть бути такі:
–
зіставлення літературних творів (та їх окремих компонентів – тем,
мотивів, образів), явищ, фактів, що належать до різних літератур;
–
установлення зв’язків між
українською, світовою літературою,
літературами
національних меншин України
(генетичних, контактних, типологічних);
– розгляд
розвитку традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів,
– поетичних
засобів;
–
висвітлення трансформації міфологічних
та фольклорних тем,образів у літературних творах;
–
зіставлення оригіналів і перекладів творів.
На
уроці компаративного аналізу
встановлюються типологічні
зв’язки між творами різнонаціональних літератур. Наприклад:
Учні аналізують подібності та відмінності цих творів на різних рівнях.
Твори Вергілія та І. Котляревського порівнюють на рівні змісту, віршованого розміру, римування, ритму, строфіки. Романи В. Скотта та П. Куліша на рівні теми, сюжету. Твори Мольєра та І. Карпенка-Карого на рівні сюжету та особливостей образів Жульєна та Мартина Борулі. Драматичні твори «Лісова пісня» Лесі Українки та «Синій птах» М. етерлінка на рівні мотивів та ідеї. Пейзажні твори Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе…» та хоку М. Басьо на поетичному рівні. Аналіз методичної літератури дозволяє визначити найефективніші засоби здійснення компаративного аналізу: порівняльні таблиці, порівняльні діаграми, у тому числі й діаграми Венна. Компаративний аналіз художнього твору передбачає встановлення типологічних зв’язків, ремінісценцій. Марина Павленко в здійсненомудослідженні історії написання, жанру, теми, ідеї, проблематики, характеристики ключових персонажів називає роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» ремінісценцією «Лісової пісні» Лесі Українки [8, 68]. Дослідження типологічних зв’язків романів П. Загребельного «Диво»
та Олеся Гончара «Собор» дозволяє зробити висновок про паралельне мислення письменників, про розуміння ними важливості збереження скульптурних пам’яток. Усвідомити загальнолюдські цінності, збагнути зміст авторської філософії про невмирущість краси допомагає порівняльна характеристика героїв твору:
Роман О. Гончара «Собор» Роман П. Загребельного «Диво»
Невідомий підліток Сивоок
Дмитро Яворницький Гордій Отава
Олексій, син воєнкома Борис Отава
Порівняльний аналіз романів О. Гончара та П. Загребельного дає право стверджувати, що розкриттю ідеї сприяє художня деталь, центральним образом є образ собору як символ духовного надбання народу. Аналітичне порівняння допомагає усвідомити, що найбільшою цінністю на Землі є людина, а її духовність становить «істинний смисл життя людей на планеті» [11, 5]. Компаративний аналіз передбачає розгляд художньої інтерпретації образу в літературі. Виявлення типологічних зв’язків творів української літератури П. Загребельного «Роксолана», Осипа Назарука «Роксоляна», Миколи Лазорського «Степова Квітка» дозволяють стверджувати думку про взаємоперегук письменників у відтворенні людської долі на фоні епохи Відродження, зверненні уваги не на приватній долі, а психології особистості. Застосування компаративного аналізу при розгляді художньої інтерпретації образу Івана Сірка у творах А. Кащенка «Сіркова могила» та «Запорожська слава» дозволяє стверджувати фольклорну основу творення образу.
Для набуття навичок компаративної компетентності пропоную встановити подібності й аналогії у творах «Крила» Ліни Костенко, Івана Драча, Бориса Олійника. Одним із видів компаративного аналізу є дослідження перекладу
літературного твору. Цей вид передбачає декілька етапів. Перший – установлення зв’язку першотвору із суспільним життям країни та епохи, що в ньому відображена. Другий – осмислення літературного твору як мистецького явища. Третій – аналіз художнього перекладу на всіх рівнях структури – лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному, ритміко-інтонаційному, фонетичному. Такий вид компаративного аналізу застосовую під час вивчення світової слави Тараса Шевченка. Учні здійснюють порівняльний аналіз поезії «Заповіт» російською мовою, переклад О. Твардовського, білоруською мовою – Янки Купали. Найдоцільнішим методом уроків компаративного аналізу є дослідницький. Саме він сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості кожного учня, формуванню навичок аналітичного мислення, полікультурної компетентності.
У шостому класі елементи компаративного аналізу можна вводити під час вивчення теми «Байка». Якщо під час аналізу байок Л. Глібова згадати твори Езопа та І. Крилова, порівняти мову, образи, зміст творів, звернути увагу на особливості їхньої побудови і поетику, учні легко помітять безліч спільних рис. Для порівняння можна побудувати схеми чи таблиці подібних рис, можливе порівняння мови байок чи складання і зіставлення планів байок. Важливо пам’ятати, що спільні риси визначаються учнями легко. Цікавіше простежити, чим відрізняються байки, помітити відмінні риси і деталі.
Так, урок компаративного аналізу дає можливість показати учням риси, які об’єднують різні народи, і особливості, які свідчать про неповторність кожної нації, а також дає змогу глибше пізнати те чи інше явище життя, підкреслити типовість характерів персонажів, вічну актуальність деяких важливих для людства тем.
Подібність комедій М. Куліша «Мина Мазайло» та Б. Шоу «Пігмаліон»
(Евристична бесіда, проблемні пізнавальні завдання)
В основі творів лежить мотив перетворення метаморфози, який дуже поширений у світовій літературі.
Завдання групам:
Ø дослідити зовнішню метаморфозу Елізи;
Ø дослідити внутрішнє перетворення Елізи.
Робота в парах:
Одна пара досліджує, якою була Уля до того, як закохалася у Мокія, друга пара – якою стала Уля у кінці твору.
Компаративний аналіз творів М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та трагедії Шекспіра «Ромео та Джульєтта»
(Круги Венна або порівняльні таблиці)
Робота в малих групах
1 група – знаходить відповідності та відмінності в історії створення повісті «Тіні забутих предків» та «Ромео та Джульєтта»;
2 група – порівнює сюжетні колізії повісті та трагедії;
3 група – досліджує композицію, жанр твору та мову, якою написані обидва твори.
Компаративний аналіз драматичного етюду Олександра Олеся «По дорозі в Казку» та поеми І. Франка «Мойсей»
Ø Порівняйте тему, ідею, ставлення юрби до свого поводиря в обох творах.
Ø Чи побачили герої омріяну країну?
Ø Який фінал творів.
Компаративний аналіз – цікавий і неординарний метод, без якого на сучасному уроці не обійтись, бо він сприяє приверненню уваги учнів до національних реалій різних народів, відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних учнів, сприяє розширенню їхнього кругозору, формуванню цілісного світобачення. Компаративний метод спроможний допомогти учням як у плані духовного самовизначення, так і самоінтегрування в сучасність.
Немає коментарів:
Дописати коментар