Пам’ятка
вчителю
для
роботи з обдарованими дітьми
Обдаровані
діти потребують спеціально розроблених для них навчальних програм.
Саме тому вчитель має готуватись до роботи
з обдарованими дітьми –змінювати зміст навчання, його процес, результати, саму
психологічну атмосферу.
Учитель
має уникати двох крайнощів – у визнанні
або оцінці успіхів обдарованих дітей.
По-перше, демонстрація винятковості
досягнень дитини, що веде до виникнення
зверхнього ставлення її до оточення, навіть до «зіркової хвороби»,
по-друге, пригнічення обдарованої дитини, публічного применшення унікальності
її здібностей і навіть злої іронії на адресу обдарованої дитини. Вчителі, не
підготовлені до роботи з обдарованими дітьми, як правило, байдужі до їх
проблем, бо не можуть їх зрозуміти.
Часом вороже ставлення непідготовлених вчителів
до обдарованих дітей зумовлюється тим, що вони створюють певну загрозу вчительському
авторитету.
У роботі з інтелектуально обдарованими учнями
учителю не слід використовувати тактику кількісного збільшення завдань, а не
якісної їх зміни. Необхідно
цілеспрямовано використовувати методи, які стимулюють самостійну роботу учнів,
складні пізнавальні процеси, приміром, узагальнення, поглиблений аналіз
проблем, оцінку інформації, тощо.
Необхідно більш орієнтувати учнів на
творчість.
Поведінка
вчителя повинна відповідати таким
характеристикам:
-
вчитель має розробляти гнучкі індивідуалізовані програми;
- створювати сприятливу атмосферу в класі;
-
забезпечувати зворотній зв’язок з учнями;
- використовувати різні стратегії навчання,
поважати особистість учня, сприяти формуванню в учня позитивної самооцінки;
-
стимулювати творчість і уяву, розвиток розумових процесів вищого рівня;
-
виявляти повагу до індивідуальності учня, його цінностей.
Для успішної роботи з обдарованими учнями
вчителі мають виявляти такі якості особистості:
- емоційну стабільність, особистісну
зрілість і соціальну відповідальність;
-
впевненість у собі, життєрадісність;
-
здатність виявляти теплоту й інтерес у
спілкуванні з дітьми;
-
адекватно сприймати навколишню дійсність;
-
прагнути до максимальної гнучкості;
-
бути здатними до емпатії;
-
уміти надати викладанню особистісного
забарвлення;
-
уміти створювати позитивні підкріплення
до самосприйняття учнів;
-володіти стилем неформального
спілкування. Надавати перевагу усним, а не письмовим контактам;
-імпровізувати, уміти враховувати найменші
зміни в психолого-педагогічній ситуації і відповідно змінювати свою поведінку;
-підтримувати в класі психологічну атмосферу теплоти, невимушеності, взаємної
довіри.
